Навигация
 
Главная  - Экономика  - Книги  - Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.
Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Додаток 1. Угоди СОТ: положення про спеціальний і диференційований режим стосовно країн, що розвиваються. Аналітичний огляд

Загальна інформація

Угоди СОТ мають положення про поширення спеціального і диференційованого (СіД) режиму стосовно країн, що розвиваються. Згідно з цими положеннями вони отримують "більш сприятливий" режим ніж розвинені країни. Ці положення можна поділити на три широкі категорії:

  • положення, що вимагають від країн здійснення заходів з розвитку торгівлі країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн (НРК);
  • гнучкі підходи до взяття країнами, що розвиваються, та найменш розвиненими країнами зобов’язань за Угодами СОТ;
  • положення про технічну допомогу країнам, що розвиваються, та найменш розвиненим країнам в розбудові їх спроможності втілювати Угоди.

Нижче наводиться ілюстративний та вибірковий опис характеру та змісту найважливіших положень кожної з цих категорій.

Положення, які вимагають від країн здійснення СіД заходів задля сприяння розвитку торгівлі країнами, що розвиваються

До категорії СіД заходів відносяться:

  • односторонні заходи розвинених країн, спрямовані на забезпечення здійснення імпорту з країн, що розвиваються, на преференційній основі;
  • надання в ході торговельних переговорів пріоритету зниженню та скасуванню тарифів РНС на продукцію, яка представляє особливий інтерес для країн, що розвиваються, та НРК;
  • поширення СіД режиму на країни, що розвиваються, та НРК при застосуванні:
  • квот;
  • процедур ліцензування імпорту;
  • запобіжних протекціоністських заходів, зокрема, захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів.

Односторонні заходи розвинених країн, спрямовані на сприяння імпорту на преференційній основі

Генеральна система преференцій (ГСП)

Продукція, імпортована з країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн, згідно із ГСП отримує дозвіл на ввезення на безмитній або преференційній основі. ГСП стосується майже усієї промислової та окремих видів сільськогосподарської продукції. Правову основу для таких преференційних режимів створює “Рішення про сприятливий і диференційований режим, взаємність та повнішу участь країн, що розвиваються” (прийняте 1979 року і загально відоме як “Загальне сприятливе положення”). Однак, домовленості про ГСП:

  • мають вбудовані обмеження, на кшталт квот по країнах: імпорт в межах квоти дозволяється на підставі преференційного мита, за межами ж квоти обкладається митом згідно з РНС;
  • відмовляють у преференційному доступі на ринок певній продукції з країн, що стали конкурентоспроможними (критерій конкурентних потреб);
  • відмовляють у преференційному доступі на ринок країнам, що розвиваються, які піднялись на вищий щабель розвитку або тим, де порушуються права людини. Країнами, які піднялися на вищий щабель розвитку, вважаються такі, що досягли певного доходу на душу населення.

Більш сприятливий режим для НРК

Загальне сприятливе положення передбачає, що в рамках ГСП для НРК можна встановити “спеціальний режим”, який виходить за межі поширеного на країни, що розвиваються. В цьому контексті в жовтні 1997 року розвинені країни на Засіданні високого рівня стосовно комплексних ініціатив щодо розвитку торгівлі для НРК погодились здійснювати імпорт усієї продукції, що цікавить ці країни, на преференційній безмитній основі. Більше того, обмеження, вбудовані в ГСП (наприклад, квоти та критерій конкурентоспроможної країни), як правило, не застосовуються до імпорту з НРК.

Домовленості щодо преференційного доступу для обмеженої кількості країн, що розвиваються

Ці домовленості включають:

  • Ломеську конвенцію, за якою Європейський Союз дозволяє імпортувати продукцію з країн Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону (АКТ) на преференційній безмитній основі.

Ініціативу Карибського басейну (ІКБ), за якою дозволяється безмитний преференційний імпорт продукції з карибських країн до СІЛА. Оскільки в рамках СОТ відсутнє правове підґрунтя для таких домовленостей, їх втілення дозволяється тільки на обмежений термін. Цей період для Ломеської конвенції закінчується 1 січня 2000 року і може бути продовжений на п’ять років (до 1 січня 2005 року).

Важливість зниження та скасування тарифів в ході торговельних переговорів

Дії розвинених країн

Торгівля товарами

Розділ ГАТТ з торгівлі та розвитку (Частина IV) закликає розвинені країни під час торговельних переговорів надавати пріоритет зниженню та, за можливості, усуненню тарифів РНС на товари, які становлять експортний інтерес для країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн, а також усуненню нетарифних заходів, що впливають на торгівлю такими товарами.

Однак зниження тарифів РНС обмежує вигоди, які відповідно до преференційних домовленостей отримують країни, що розвиваються. В основоположних правилах, прийнятих на раундах переговорів ГАТТ, визнається необхідність розглядати в кожному конкретному випадку можливість виключення із списку скорочень тарифів РНС на товари, по яких країни, що розвиваються, отримують достатньо вагому з точки зору торгівлі преференційну перевагу.

Торгівля послугами

Генеральна угода про торгівлю послугами передбачає надання розвиненими країнами під час торговельних переговорів пріоритету лібералізації тих секторів послуг та способів їх постачання, які становлять особливий інтерес для країн-експортерів, що розвиваються.

Дії країн, що розвиваються

Частина IV ГАТТ також заохочує країни, що розвиваються, до здійснення заходів подібних очікуваним від розвинених країн, а також до першочергового усунення тарифів та інших торговельних бар’єрів на шляху товарів, які становлять експортний інтерес для інших країн, що розвиваються.

Загальне сприятливе положення надає їм можливість задля розширення торгівлі між собою на регіональній та глобальній основі поширити спеціальний та більш сприятливий режим імпорту товарів на найменш розвинені країни згідно з глобальними або регіональними преференційними угодами, в яких вони беруть участь.

Кількісні та інші обмеження

Уругвайський раунд сприяв усуненню великої кількості обмежень в сільськогосподарському та промислових секторах, а також ліквідації таких обмежувальних заходів, як добровільні експортні обмеження і змінне мито. До дозволених кількісних обмежень відносяться:

  • обмеження, що накладаються згідно з Угодою про текстиль та одяг;
  • обмеження, що накладаються країнами, які мають проблеми з платіжним балансом, за умови, що вони здійснюються відповідно до Статей XII та XVIII ГАТТ 1994 року та Домовленості ГАТТ 1994 року щодо платіжного балансу (прийнятій під час Уругвайського раунду);
  • обмеження, що накладаються відповідно до інших положень ГАТТ , 1994 року щодо винятків, зокрема. Статті XX.

Необхідно зауважити, що Угода про текстиль та одяг передбачає, що країни, які створили обмеження (головним чином, розвинені країни), повинні усунути їх за чотири етапи протягом 10 років до 1 січня 2005 року. Більше того, задля кращого доступу до ринку для текстильної продукції, яка залишається під дією обмежень протягом перехідного періоду, Угода вимагає обов’язкового зростання на певний відсоток розмірів квот, які передбачені двосторонніми угодами. Ці правила передбачають спеціальний і більш сприятливий режим для “малих постачальників” і найменш розвинених країн, зокрема, що стосується базових рівнів квот, темпів зростання та вимог до гнучкості.

Процедури ліцензування імпорту

Угода про процедури ліцензування імпорту закладає принципи та правила, згідно з якими ці процедури, прийняті країнами задля адміністрування кількісних обмежень та інших цілей, не повинні створювати перешкоди для торгівлі. За цими правилами особлива увага має приділятися розподілу ліцензій на імпорт з країн, що розвиваються, насамперед з найменш розвинених країн.

Заходи захисту за необхідності (захисні, антидемпінгові та компенсаційні заходи)

За необхідності до захисних заходів відносяться обмеження на імпорт, які країні дозволяється вводити в певних ситуаціях, за умов відповідності специфічним критеріям. Ці заходи включають:

  • захисні заходи з обмеження імпорту в разі, коли його збільшення завдає значної шкоди національним виробникам подібної або конкурентної продукції.
  • накладення антидемпінгового мита на відповідну продукцію та компенсаційного мита на субсидовану імпортну продукцію, якщо збільшення такого імпорту завдає значної шкоди національній промисловості. Правила поширюють спеціальний і диференційований режим на застосування таких заходів. Наприклад:
  • Угода про захисні заходи передбачає - імпорт з країни, що розвивається, не підлягає запобіжним заходам, якщо його частка в загальному імпорті цієї продукції до країни складає менше 3%. Це не застосовується, коли країни, що розвиваються, мають індивідуальні частки менші 3%, але сукупно мають більше 7% імпорту.
  • Угода про субсидії і компенсаційні заходи вимагає від органів влади припиняти розслідування, якщо:

- продукція походить з країни, що розвивається, де величина субсидії є мінімальною (менше 1%), або обсяг імпорту субсидованої продукції чи шкода, яку вона завдає національній промисловості, мізерні;

- продукція походить з країни, що розвивається, і

  • рівень наданих субсидій не перевищує 2% вартості перерахованої на одиницю продукції;
  • субсидований імпорт складає менше 4% сукупного імпорту в країну-імпортер. Однак, ці правила не діють, коли країни, що розвиваються, мають індивідуальні частки менші 4%, але колективно мають більше 9% сукупного імпорту.

Положення, які забезпечують країнам, що розвиваються, і найменш розвиненим країнам гнучкість при виконанні зобов’язань СОТ

Ці положення можна поділити на такі великі групи:

  • гнучкість у прийнятті зобов’язань під час торговельних переговорів;
  • гнучкість у тимчасовому наданні посиленого захисту задля стимулювання розвитку нових галузей промисловості та у здійсненні обмежувальних заходів у разі виникнення проблем з платіжним балансом;
  • перехідні періоди, необхідні для виконання усіх або деяких зобов’язань, які накладають Угоди;
  • виключення країн, що розвиваються, з-під дії деяких специфічних зобов’язань.

Гнучкість у взятті зобов’язань під час торговельних переговорів

Торгівля товарами

За правилами ГАТТ переговори про зменшення тарифів та інших бар’єрів на шляху торгівлі мають вестися на взаємній і взаємовигідній основі. Однак, Частина IV ГАТТ 1994 (яка містить положення про сприяння економічному розвитку) передбачає - від країн, що розвиваються, не вимагаються внески в торговельні переговори (у формі зменшених тарифів і взятих зобов’язань), які не співвідносяться з потребами їхньої торгівлі, розвитку та фінансовим становищем. Положення Частини IV доповнюються Загальним сприятливим положенням, де, поміж іншим, стверджується, що спроможність країн робити внески та йти на поступки на переговорах зростає з розвитком їхньої економіки.

Таким чином, в правилах зафіксовано - внески, які вимагаються від країн, що розвиваються, повинні пов’язуватися з етапом їхнього розвитку. Цю концепцію часто називають “відносною взаємністю”. Відтак, протягом Уругвайського раунду країни, що розвиваються, знизили тарифи в промислових і сільськогосподарському секторах на менший відсоток ніж розвинені країни.

Правило, що закликає до загального зниження тарифів на основі відсотків, не застосовується до НРК. У промисловому секторі ці країни пішли на символічне зниження тарифів за дуже невеликою кількістю продуктів. В сільськогосподарському секторі жодні скорочення від них не вимагались. Більше того, країни, що розвиваються, і найменш розвинені країни можуть встановити верхню межу своїх тарифів на вищому, ніж їхні чинні або скорочені тарифи, рівні. Такі зобов’язання щодо рівнів зв’язування дозволяють їм гнучко піднімати тарифи до вищого рівня, не порушуючи зобов’язань ГАТТ, якщо вони вважають за необхідне надати більший захист національному промисловому і сільськогосподарському виробництву.

Торгівля послугами

Стаття XIX Генеральної угоди про торгівлю послугами дозволяє країнам, що розвиваються, відкривати меншу кількість секторів, або лібералізувати меншу кількість операцій під час торговельних переговорів і чітко гарантує їм право здійснювати заходи з лібералізації відповідно до власної ситуації в плані розвитку. Вона також визначає - пропозиції про доступ до ринку країн, що розвиваються, можуть бути обумовлені посиленням їхньої національної спроможності і передачею технології на комерційних засадах. Стаття XIX закликає приділяти особливу увагу НРК.

Гнучкість у наданні додаткового захисту новим галузям промисловості та застосуванні обмежувальних заходів у випадку проблем з платіжним балансом

Захисні заходи, спрямовані на сприяння розвитку нових галузей промисловості

Стаття XVІІІ:C ГАТТ 1994 дозволяє країнам, що розвиваються, застосовувати обмежувальні торговельні заходи (підвищення максимальних розмірів мита, або впровадження кількісних обмежень), спрямовані на підтримку розвитку нових або існуючих галузей промисловості. Однак, такі заходи, які не відповідають вимогам ГАТТ, можуть впроваджуватись тільки після погодження з країнами-Членами СОТ. У ГАТТ визначений порядок проведення консультацій з країнами, чиї торговельні інтереси можуть постраждати від застосування обмежувальних заходів.

Заходи у випадку проблем з платіжним балансом

Положення, що дозволяють країнам здійснювати заходи з обмеження імпорту в разі проблем з платіжним балансом, викладені у Статтях XII та XVIII ГАТТ. Стаття XII визначає умови та обставини, за яких розвинені країни можуть накладати такі обмеження. Стаття XVIII стосується країн, що розвиваються. В ній визнається, що через низку чинників (таких як неможливість зростання надходжень від експорту в той час, коли попит на імпорт зростає) ці країни можуть вдатися до торговельних обмежень задля попередження зменшення грошових резервів. В ній передбачені гнучкіші та ширші критерії використання цих положень ніж ті, що викладені у Статті XII.

Наприклад, за Статтею XII заходи з торговельних обмежень можуть вживатись розвиненою країною у разі, коли загроза зменшення її грошових резервів є “неминучою” або якщо їх рівень є “дуже низьким”. За Статтею XVIII країна, що розвивається, може вдаватись до обмежувальних заходів, коли вважає, що існує загроза значного скорочення грошових резервів, навіть якщо ця загроза не є “неминучою”. Крім того, у Статті XVIII зазначено - країна, що розвивається, може вдатись до таких дій, коли вважає, що її грошові резерви не є “адекватними” для покриття очікуваних виплат в іноземній валюті; навпаки - за Статтею XII такі заходи можуть застосовуватись, тільки якщо резерви є “дуже низькими”.

Перехідний період для виконання зобов’язань

Багатосторонні угоди, з яких складається система СОТ, є обов’язковими для виконання усіма країнами-Членами. Однак, положеннями деяких з цих угод передбачається, що може скластися ситуація, коли країни, що розвиваються, та НРК не зможуть негайно виконувати усі або деякі із зобов’язань, передбачених відповідними угодами. Відтак, ці угоди передбачають перехідний період від 5 до 11 років задля підготовки цих країн до виконання таких зобов’язань.

Ось декілька прикладів перехідних періодів:

  • Угода про митну оцінку: країни, що розвиваються, та найменш розвинені країни можуть відтягнути застосування угоди на період до 5 років, тобто, до 1 січня 2000 року.
  • Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності: від країн, що розвиваються, очікується застосування цих положень до 1 січня 2000 року, від найменш розвинених країн - до 1 січня 2006 року.

Застосування деяких зобов’язань може бути відстрочене, як це показано нижче:

  • Угода про митну оцінку: країна, що розвивається, після закінчення п’ятирічного періоду може попросити про додатковий час, тривалістю до трьох років, задля втілення положень щодо методології обчисленої вартості;
  • Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів і про технічні бар’єри у торгівлі: вони надають відповідним комітетам право повністю або частково надавати країнам, що розвиваються, обмежені в часі звільнення від зобов’язань, накладених обома угодами.

Звільнення країн, що розвиваються, від певних зобов’язань, або додаткова гнучкість у виконанні цих зобов’язань

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Приклад звільнення країн, що розвиваються, від певних зобов’язань надає Угода про субсидії та компенсаційні заходи. Правило, яке за цією угодою забороняє країнам-Членам СОТ застосовувати експортні субсидії, не поширюється на найменш розвинені країни з річним доходом на душу населення 1000 дол. США або менше. Ці країни перелічені в угоді.

Угода про сільське господарство

Прикладом додаткової гнучкості у виконанні зобов’язань стосовно країн, що розвиваються, є Угода про сільське господарство. Угода забороняє країнам, які не взяли на себе зобов’язання щодо скорочення, надавати експортні субсидії на сільськогосподарську продукцію. Оскільки більшість країн, що розвиваються, не взяли на себе таких зобов’язань, заборона розповсюджується на них. Однак угода дозволяє їм надавати два види субсидій:

  • субсидії на зменшення вартості експортних операцій, включно з вартістю обробки, підвищення якості, інших операцій, а також вартістю міжнародних перевезень;
  • внутрішні транспортні збори за експортне транспортування, що нижчі ніж збори за внутрішні перевезення.

За угодою від країн вимагається скорочення внутрішньої підтримки (тобто, інших, не експортних субсидій) на узгоджений відсоток. Задля сприяння розвитку сільського господарського сектору в країнах, що розвиваються, дозволяється виключити із розрахунку сукупного виміру підтримки, такі субсидії:

  • інвестиційні субсидії, які в цілому спрямовуються у сільське господарство країни, що розвивається;
  • субсидії на закупівлю виробничих ресурсів для виробників з низькими доходами та недостатніми ресурсами;
  • субсидії, спрямовані на припинення вирощування наркотичних рослин.

Технічна допомога задля розбудови потенціалу впровадження угод

У ряді угод СОТ містяться положення, що закликають усі країни-Члени (розвинені, ті, що розвиваються, та з перехідною економікою), Секретаріат СОТ та інші міжнародні організації, компетентні у відповідних галузях, надавати технічну підтримку країнам, що розвиваються, та найменш розвиненим країнам для розвитку їхніх інституційних та правового середовища і потенціалу задля впровадження цих угод.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування