Навигация
 
Главная  - Бухгалтерский учет, аудит  - Книги  - Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

ПРАВА И ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СТОРІН

Вище вже було зазначено, що зміст договору поруки полягає в тому, що поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язання боржника. Обсяг відповідальності визначається у договорі. Якщо обсяг відповідальності поручителя у договорі не визначено, поручитель несе відповідальність перед кредитором у повному обсязі: включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

ЦКУ в ст. 554 обумовлює відповідальність солідарну або субсидіарну. Солідарна відповідальність — кредитор має право вимагати виконання зобов'язань від усіх боржників. У разі неповного виконання зобов'язання одним із солідарних боржників кредитор має право на вимогу решти зобов'язання від іншого боржника.

Субсидіарна відповідальність поручителя передбачає виконання поручителем зобов'язання перед кредитором у разі невиконання вимоги боржником. Тільки в цьому разі кредитор має право звернутися до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ВИМОГИ ДО ПОРУЧИТЕЛЯ

У разі отримання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника. І такі дії поручитель повинен обов'язково здійснити, тому що за нормами ч. 1 ст. 555 ЦКУ: «Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора».

Зверніть увагу, ЦКУ дає право поручителю висунути проти вимоги кредитора заперечення (За умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника (ч.2 ст. 555 ЦКУ)), навіть якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПОРУЧИТЕЛЕМ

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор вручає йому документи, які підтверджують здійснення таких дій. Виходячи з положень ст. 556 ЦКУ до поручителя переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні.

Якщо поручитель не один (поручителем може бути як одна, так і декілька осіб), права кредитора переходять до них у розмірі частини обов'язку, що виконана кожним.

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ БОРЖНИКОМ

Боржник у разі виконання зобов'язання перед кредитором негайно повинен повідомити поручителя (Особу, яка після цього вже не буде його поручителем), адже останній може вчинити такі самі дії на користь кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 557 ЦКУ, «поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, мас право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника».

ПРИПИНЕННЯ ПОРУКИ

У ст. 559 ЦКУ наведено перелік юридичних фактів, при настанні яких порука припиняється:

1) припинення забезпеченого порукою зобов'язання (наприклад виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором);

2) зміна зобов'язання без згоди поручителя (внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя);

3) відмова кредитора прийняти належне виконання боржником або поручителем після настання строку виконання зобов'язання;

4) у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

5) закінчення строку, встановленого в договорі.

Увага: «У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки».

ПЛАТА ЗА ДОГОВОРОМ ПОРУКИ

Згідно зі ст. 558 ЦКУ, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Якщо поручителем виступає фінансова установа, слід керуватися Законом про фінансові послуги. Якщо послугу надає СПД — фізична особа або юридична особа без статусу фінустанови, розмір і порядок оплати встановлюються за домовленістю сторін.

Якщо у договорі поруки не передбачено винагороду, така послуга не може вважатися фінансовою, тому що не виконується одна з умов, а саме: умова прибутковості (див. лист Держпідприємництва від 19.03.2002 р. №2-221/1528).

ЦКУ не висуває обмежень щодо участі юридичних осіб в операціях поруки. Нічого не сказано про обов'язковий статус фінансової установи, на відміну від гарантії, де гарантом може виступати банк, інша фінансова установа, страхова організація (стаття 560 ЦКУ).

Насамперед слід з'ясувати, чи є порука фінансовою послугою. Визначення фінансової послуги наведено у Законі про фінансові послуги: «Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів». Виходячи з термінологічного значення фінансової послуги мають виконуватися такі умови:

1) отримання прибутку;

2) збереження реальної вартості фінансових активів.

Безперечно, надання поручительств (за умови платної послуги) належить до фінансових послуг, це підтверджується ст. 4 Закону про фінансові послуги.

Відповідно до ст. 5 цього Закону, право на здійснення операцій з надання фінансових послуг надається фінансовим установам, якщо це прямо передбачено законом, фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичним особам, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що регулюють діяльність фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими у межах їхньої компетенції.

Таким державним органом, зокрема, на сьогодні є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. У Розпорядженні Держфінпослуг №5555 зазначається: «Юридичні особи — суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з <...> поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

У листі від 22.11.2001 р.№2-221/6934 Держпідприємництво вважає правомірним надання поручительств підприємствами, що не мають статусу фінансової установи, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Це підтверджує лист НБУ від 19.02.2002 р. №18-113/689.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування