Навигация
 
Главная  - Бухгалтерский учет, аудит  - Книги  - Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ПОЗИЧКИ

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку. У повсякденній практиці синонімічною (просторічною) назвою позички є «безоплатне користування майном». Правовому регулюванню договору позички присвячена глава 60 ЦКУ; крім того, на ці відносини поширюються правові норми, встановлені законом для договору оренди (глава 58 ЦКУ).

Договір позички відрізняється від договору оренди (майнового найму) своєю безоплатністю. Від позики цей договір відрізняється тим, що його предметом може бути лише індивідуально визначене майно (ч. 1 ст. 760, ч. З ст. 827, ст. 1046 ЦКУ).

Стаття 827 ЦКУ встановлює, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. Однак це не означає, що договір позички може бути оплатним. У разі якщо відносини між сторонами передбачають оплатне користування річчю (майном), — має місце звичайний договір оренди.

ФОРМА ДОГОВОРУ

Відповідно до ст. 828 ЦКУ, договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, встановленій законом для договорів оренди, тобто має бути вчинений у письмовій формі, а в разі, якщо його строк становить три роки і більше, — підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 793 ЦКУ).

Договір позички (безоплатного користування) транспортного засобу, в якому хоча б однією зі сторін є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

СТОРОНИ ДОГОВОРУ

Сторонами договору позички є позичкодавець та користувач. З обох сторін договору можуть виступати фізичні та юридичні особи. У ст. 829 ЦКУ встановлені обмеження, згідно з якими юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. Особа ж, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.

З урахуванням положень ст. 761 ЦКУ, право передачі майна у позичку (як і в оренду) має власник речі або особа, якій належать майнові права, чи особа, уповноважена на укладення відповідного договору.

Як випливає з положень ст. 827 ЦКУ, договір позички може бути реальним — коли позичкодавець передає майно в безоплатне користування, або консенсуальним — набирати чинність з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору. В останньому випадку, відповідно до ст. 830 ЦКУ, якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків.

Змістом договору позички є передача майна або обов'язок передачі майна позичкодавцем у безоплатне користування користувачеві. Як і при оренді, згідно зі ст. 760 ЦКУ, предметом договору позички може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

Оскільки, на відміну від договору оренди, користування майном при позичці є безоплатним, права і обов'язки сторін визначені законом таким чином, що користувач має значно більше обов'язків, ніж позичкодавець.

Позичкодавець зобов'язаний передати майно у позичку в разі консенсуального договору позички. До пов'язаних із цим обов'язків позичко-давця слід віднести також встановлені у ст. 767 ЦКУ для відносин оренди правила, відповідно до яких річ має бути передана у комплекті й у стані, що відповідають умовам договору та її (речі) призначенню.

Частина 2 цієї статті встановлює обов'язок наймодавця (у цьому випадку — позичкодавця) попередити користувача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача чи інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (згідно з ч. 2 ст. 780 ЦКУ, шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується позикодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких користувач не був попереджений і про які він не знав і не міг знати). Крім того, користувач зобов'язаний у присутності позичкодавця перевірити справність речі. Якщо у момент передачі речі в його володіння він не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана користувачеві в належному стані.

Оскільки право власності на річ залишається у позичкодавця, він має право на відчуження речі, переданої ним у користування. У такому разі до набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця. У разі якщо відчуження відбувається шляхом продажу, користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому у користування.

Користувач зобов'язаний:

— користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

— користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлене договором;

— повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передачі. На користувача статтею 833 ЦКУ покладаються звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому у користування.
Відповідно до ст. 755 ЦКУ, для відносин оренди встановлено, що право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм, належить наймачеві. Вважаємо, що це правило поширюється і на відносини позички. На ці відносини поширюються також установлені законом правила щодо ремонтів, поліпшень та деяких інших операцій з орендованим майном.

Відповідно до ст. 831 ЦКУ, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (тобто йдеться про певні звичаєві норми).

Договір позики може бути розірваним. Користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до закінчення строку договору (однак якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору позички не пізніш як за сім днів до повернення речі).

Особа, яка стала власником речі, переданої у користування (у результаті відчуження, успадкування тощо), має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь у строк, що відповідає меті позички (цей строк законом не встановлений, тобто також ідеться про певні звичаєві норми).

Позичкодавець має право вимагати розірвання договору (у т. ч. і достроково — в разі укладення договору позички на певний строк) і повернення речі, якщо:

— у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібна йому самому;

— користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

— річ самочинно передана у користування іншій особі;

— внаслідок недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Зауважимо, що законодавство не встановлює обов'язкового завчасного повідомлення користувача про наступне розірвання договору позички в таких випадках, як і не встановлює правила щодо можливості розірвання цього договору позичкодавцем за відсутності причин. Адже відповідно до ст. 651 ЦКУ, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Тож має бути принаймні непередбачена обставина, у зв'язку з якою річ має стати потрібною самому користувачеві. Із зазначеної норми також випливає, що сторони в договорі позички мають право встановити випадки, підстави та порядок його розірвання на вимогу однієї зі сторін.

Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлене договором.

Щодо відповідальності при відносинах позички зауважимо, що тут здебільшого діють відповідні положення, встановлені законом для договорів оренди.

Відповідно до положень ст. 779 ЦКУ, користувач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини (за винятком тих погіршень, що сталися внаслідок її нормального зношення або упущень наймодавця). У разі неможливості відновлення речі позичкодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно зі ст. 780 ЦКУ шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у позичку (як і в оренду), відшкодовується користувачем на загальних підставах.

І нарешті, відповідно до ст. 836 ЦКУ, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування