Навигация
 
Главная  - Бухгалтерский учет, аудит  - Книги  - Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

РОЗДІЛ 17. ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ

СУТЬ ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Але, як було зазначено у попередньому розділі, факторинг є різновидом цесії, але вужчим за своєю правовою суттю. Адже факторинг є відступленням виключно грошової вимоги.

Факторинг — це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону про фінансові послуги визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог». Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦКУ, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) — ст. 1078 ЦКУ. Тобто тут ідеться про фінансування (кредитування) однієї особи (клієнта) іншою особою (фактором) у рахунок передачі останньому грошової вимоги клієнта іншій стороні (боржнику) за плату. Факторинг дає клієнту змогу отримати гроші від фактора ще до того, як з фактором розрахується боржник по своїх зобов'язаннях.

При цьому якщо договором факторингу передбачено передання права вимоги з дня виникнення такого права (майбутня вимога) або передання такої вимоги обумовлюється певною подією, то додаткове відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦКУ).

СТОРОНИ В ДОГОВОРІ ФАКТОРИНГУ

Сторонами в договорі факторингу є фактор і клієнт. Відповідно до ст. 1079 ЦКУ фактором можуть виступати не лише банк або фінансова установа, а також СПД — фізична особа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно у такій операції діють такі учасники:

— клієнт (перший кредитор) — фізична або юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності;

— фактор (новий кредитор) — банк або фінансова установа, а також фізична особа — СПД, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (тобто має ліцензію);

— боржник — суб'єкт підприємницької діяльності (див. схему 17.1 на с. 235).

Послідовність подій у факторинговій операції (за схемою 17.1) така:

1. Клієнт (перший кредитор) надає боржнику за договором купівлі-продажу товари (послуги тощо), за яким у боржника виникають зобов'язання щодо сплати коштів. Наслідок — виникнення права грошової вимоги за цим договором, яку передбачається повністю або частково відступити третій особі — фактору (новому кредитору).

2. Укладається угода про відступлення права грошової вимоги між клієнтом і фактором, за якою клієнт відступає право грошової вимоги фактору (новому кредитору) і вибуває із зобов'язання, останній набуває права грошової вимоги стосовно боржника.

3. Після укладання договору факторингу клієнт повідомляє боржника про відступлення права грошової вимоги на користь фактора (Фактор також може повідомити боржника про відступлення права грошової вимоги клієнтом на свою користь), а боржник отримує повідомлення, у якому визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦКУ).

4. Фактор компенсує клієнту вартість відступленого права (і така компенсація може бути меншою від суми відступленого права грошової вимоги, тобто це є платою за факторингові послуги).

5. Боржник виконує свої зобов'язання і сплачує фактору кошти.

6. Клієнт платить фактору за передачу коштів, тобто оплачує факторингові послуги (якщо таке передбачено факторинговою угодою). Якщо компенсація вартості відступленого права є меншою від суми відступленого права, то вона може бути у вигляді:

— окремої плати за факторингові послуги;

— зменшення суми основного боргу боржника перед першим кредитором на суму оплати факторингових послуг.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування