Навигация
 
Главная  - Бухгалтерский учет, аудит  - Книги  - Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА

Учасники простого товариства несуть таку відповідальність за спільними зобов'язаннями:

1) часткову — кожен учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями пропорційно до вартості його вкладу, якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності;

2) солідарну — за спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, а також за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення, якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності (ст. 1138 ЦКУ).

З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб (ч. З ст. 1141 ЦКУ).

Відповідно до ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від виконання зобов'язання й одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Щодо договору про спільну діяльність чинне законодавство таких випадків не передбачає. Отже, кожен з учасників договору про спільну діяльність має право ставити питання про дострокове розірвання цього договору (вихід з числа учасників спільної діяльності) на загальних підставах з додержанням вимог, передбачених ст. 11 ГПКУ.

Правом відмовитися від договору спільної діяльності може скористатися учасник безстрокового договору простого товариства. Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, в якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору (ч. 2 ст. 1142 ЦКУ).

Але: «Якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору» (ст. 1143 ЦКУ).

ЗМІНИ ТА РОЗІРВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства й організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА ТА ПОДІЛ МАЙНА

Договір простого товариства (ст. 1141 ЦКУ) припиняється у разі:

1) визнання учасника недієздатним, безвісти відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

3) смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юридичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

5) закінчення строку договору простого товариства;

6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 1141 ЦКУ, «у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін».

Розподіл майна, що перебуває у спільній власності учасників, та загальних вимог права вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку розподілу спільної власності за ст. 367 ЦКУ (за домовленістю сторін). При цьому учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Крім того, як зазначено у Роз'ясненні ВАСУ від 28.04.95 р. №02-5/302, залежно від конкретних обставин один з учасників спільної діяльності може звернутися до іншого учасника (учасників) з позовом про витребування своєї частки майна з чужого незаконного володіння (віндикація) або з негаторним позовом, тобто про усунення будь-яких порушень свого права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном (ст. 387 і ст. 391 ЦКУ відповідно).

Водночас при розподілі прибутку після припинення спільної діяльності треба зважати на окремі нюанси повернення внеску. Так, в одній зі справ (постанова ВГСУ від 25.01.2006 р. у справі №9/ 54) за позовом одного з учасників договору про спільну діяльність ВГСУ дійшов таких висновків. За договором у вигляді внесків одного з учасників було передано за актом приймання-передачі майно, інші ТМЦ, а другого — тільки трудова участь та наявні у користуванні земельні ділянки. Прибутки ділилися 50% на 50%. І якщо суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в такому разі, як уже домовилися, після припинення спільної діяльності перший учасник може вимагати повернення внеску з часткою прибутку, то ВГСУ зазначив: розподіл витрат та збитків має встановлюватися або законом, або договором. А оскільки сторони не подбали про це під час укладення договору про спільну діяльність, то судам слід виходити із загальних положень про виділ частки майна, що є у спільній частковій та сумісній власності (ст. 364, 370 — 372, 1142 ЦКУ).

ПОДІЛ МАЙНА ЩО ПЕРЕБУВАЄ У СПІЛЬНІЙ ЧАСТКОВІЙ ВЛАСНОСТІ

1. Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування