Навигация
 
Главная  - Бухгалтерский учет, аудит  - Книги  - Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ ЗА ЛІЦЕНЗІЙНИМ ДОГОВОРОМ

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ЛЦЕНЗІАРА

Нагадаємо, щодо істотних умов ліцензійного договору належить умова про розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права ІВ. Проте ні в ЦКУ, ні у ГКУ, ні у спеціальних законах не конкретизовано порядок розрахунку плати за використання об'єкта права ІВ. Лише стосовно винагороди автору за використання об'єктів авторського права у ч. 5 ст. 15 Закону №3792 регламентовано таке: винагорода за використання твору може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожен проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Своєю чергою, у нормативному акті, що є обов'язковим для застосування лише суб'єктами оціночної діяльності під час проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності, а саме у п. З Постанови КМУ №1185 (Національний стандарт №4 «Оцінка прав інтелектуальної власності», затверджений Постановою Кабміну від 03.10.2007 р. №1185) окремим термінам дано таке значення:

1) ліцензійний платіж — плата за надання прав на використання об'єкта права ІВ, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж;

2) паушальний платіж — одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права ІВ;

3) роялті — ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права ІВ;

4) комбінований платіж — ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж.

Натомість визначення терміна «роялті» з метою бухгалтерського обліку знаходимо у п. 4 П(С)БО 15 «Дохід»: це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо). Тобто у бухгалтерському обліку термін «роялті» окреслює всі платежі за використання об'єкта права ІВ, незалежно від їхньої форми. Відповідно до п. 20 П(С)БО 15, платежі роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди.

У бухгалтерському обліку юридичної особи — ліцензіара облік платежів за використання об'єкта права ІВ згідно з ліцензійним договором доцільно обліковувати на субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій» або, якщо надання прав на об'єкт права ІВ належить до одного з видів діяльності ліцензіара, на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Основні документи, що підтверджують здійснення операцій з надання прав на використання об'єкта права ІВ: ліцензійні договори, договори про створення за замовленням і використання об'єкта права ІВ; трудові договори, в яких є умови щодо розпоряджання майновими правами стосовно створених об'єктів (службових творів тощо); інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності; акти передачі-приймання майнових прав чи примірника об'єкта права ІВ; бухгалтерські довідки про розрахунок витрат; рахунки на виплату роялті; довідки-розрахунки для виплати винагороди за створення та за використання об'єкта права ІВ; листи-пропозиції творців; письмові заяви творців про виплату винагороди; платіжні документи тощо.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ЛІЦЕНЗІАТА

Критерії визнання нематеріального активу

Для відображення отриманих за ліцензійним договором прав на використання об'єкта права ІВ у бухгалтерському обліку ліцензіата слід насамперед з'ясувати, чи відповідає об'єкт обліку критеріям визнання нематеріального активу (НМА), що містяться у п. 4 та п. 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

У зв'язку з внесенням змін (Наказ Мінфіну від 08.07.2008 р. №901 «Про затвердження Змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку») до П(С)БО 8 з 01.01.2009 р. критерії визнання НМА мають дещо інше формулювання, ніж до 01.01.2009 р.
Звичне для бухгалтерів визначення НМА містилося в абз. 8 п. 4 П(С)БО 8, а саме: «Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам».

З 01.01.2009 р. абз. 8 п. 4 П(С)БО 8 викладено у такій редакції: «Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований».

Водночас формулювання п. 6 П(С)БО 8 залишилося без змін: «Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена». Саме це формулювання цілком відповідає критеріям визнання статей балансу, визначених у п. 10 П(С)БО 2 «Баланс». А згідно з абз. 6 п. 4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», активи, які відповідають критеріям визнання статей балансу, вважаються ідентифікованими.

Своєю чергою, відповідно до ст. 1 Закону про бухгалтерський облік, ймовірність отримання майбутніх економічних вигід — це потенційна можливість отримання коштів від використання активів для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою.

І насамкінець, як зазначено у п. 4 П(С)БО 19, немонетарні активи — це всі активи, за винятком коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій сумі грошей.

Таким чином, з 01.01.2009 р. серед критеріїв віднесення об'єкта обліку до НМА фактично змінилася лише одна ознака: можливість віднесення прав на використання об'єкта права ІВ до НМА вже не обмежується строком корисного використання. Бо вимоги щодо використання прав протягом періоду понад один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує один рік) абз. 8 п. 4 П(С)БО 8 з 01.01.2009 р. вже не містить.

З огляду на вищенаведене робимо висновок, що з 01.01.2009 р. до НМА може бути віднесено об'єкт обліку, якому властиві такі ознаки:

1) немонетарність;

2) відсутність матеріальної форми;

3) ймовірність отримання майбутніх економічних вигід;

4) вартість активу може бути достовірно визначена.

Як бачимо, серед критеріїв визнання НМА немає вимоги обов'язкового отримання прав на використання об'єкта права ІВ у власність.

Таким чином, права на використання об'єкта права інтелектуальної власності на підставі ліцензійного договору, який відповідає переліченим вище критеріям, можуть бути віднесені до НМА у бухгалтерському обліку.

Порядок визнання витрат

Відповідно до п. 8 П(С)БО 8, якщо актив не відповідає критеріям визнання НМА, то витрати, пов'язані з його придбанням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені (п. 8 П(С)БО 8 ( Див. також п. З листа Мінфіну від 15.09.2006 р. №31-34000-02/23-7000/10500).

Залежно від умов ліцензійного договору на використання об'єкта права ІВ здійснені витрати або включаються до витрат звітного періоду, або визнаються шляхом систематичного розподілу між відповідними звітними періодами (тобто у складі витрат майбутніх періодів).

Щодо витрат на виконання роботи зі створення об'єкта на підставі договору про створення за замовленням і використання об'єкта права ІВ, то плата за створення об'єкта права ІВ у бухгалтерському обліку може відображатися як отримані послуги (виконані роботи) і відноситися на витрати діяльності. Проте деякі фахівці за критерієм розмежування на активи і витрати пропонують визнавати виплати за створення об'єкта права ІВ як витрати на створення НМА. Таким чином, якщо дотримуються всі критерії визнання НМА, то витрати на створення об'єкта права ІВ у бухобліку може бути включено до первісної вартості об'єкта НМА, а не віднесено до витрат того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Проте слід пам'ятати, що згідно з п. 9 П(С)БО 8 витрати на створення торгових марок (товарних знаків) не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, платежі за використання об'єкта права ІВ можуть відображатись в обліку таким чином:

1) періодичні платежі за використання об'єктів (роялті) включаються до витрат звітного періоду, протягом якого вони були здійснені;

2) сума одноразового платежу, сплаченого на початку дії ліцензійного договору (паушальний платіж), відображається у складі первісної вартості НМА; якщо договором передбачено ще й сплату періодичних платежів (роялті), то вони включаються до витрат звітного періоду;

3) сума попередньо сплачених платежів роялті або відображається у складі дебіторської заборгованості з наступним списанням при нарахуванні роялті частинами до витрат відповідного звітного періоду, або витрати визнаються шляхом систематичного розподілу між відповідними звітними періодами (у складі витрат майбутніх періодів із подальшим віднесенням до витрат звітного періоду).



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування