Навигация
 
Главная  - Финансовое право  - Книги  - Фінансове право - Віхров О.П.
Фінансове право - Віхров О.П.
<< Содержание < Предыдущая

Тема 12. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОШОВОГО ОБІГУ І РОЗРАХУНКІВ

План

  1. Правове регулювання грошового обігу в Україні.
  2. Контроль Національного банку України за веденням касових операцій.
  3. Порядок регулювання відносин при відкритті рахунків у банківських установах.
  4. Правові засади безготівкового грошового обігу.

1. Правове регулювання грошового обігу в Україні

Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавче регулює грошовий обіг.

У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на її території:

найменування національної грошової одиниці;

види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;

встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;

порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

У статті 92 Конституції України встановлено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Засади грошовокредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України, покладено на Раду Національного банку.

Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Грошовою одиницею України, як це і встановлено статтею 99 Конституції, є гривня. Встановлені державою форми організації грошового обігу країни складають грошову систему України.

Указом Президента України грошову реформу в Україні проведено з метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ і забезпечення економіки національного валютою і введено в обіг визначену Конституцією національну валюту гривню. Грошова реформа в незалежній Україні не ставила за мету когось ошукати. З 2 вересня по 16 вересня 1996 року тимчасова національна валюта карбованці вільно обмінювалася населенню на гривні. Суми до 100 мільйонів українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 мільйонів зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях. В цей період комерційні банки приймали від населення українські карбованці готівкою на вклади та розрахункові рахунки без будь-яких обмежень за встановленим курсом обміну: 1 гривня за 100 000 карбованців. Обмін карбованців на гривні проводився без стягнення плати.

Органам виконавчої влади, юридичним особам і усім суб’єктам господарювання всіх форм власності до 2 вересня 1996 року були перераховані у гривні суми карбованців без будь-яких обмежень, вилучень і конфіскації. Це стосувалося цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, усіх видів заощаджень населення на депозитних та інших рахунках, у депозитних сертифікатах, страхових полісах, акціях, приватизаційних паперах.

Наявність у касах юридичних осіб залишків українських карбованців підлягала здачі 2 вересня до 17 години за місцевим часом в обслуговуючі установи банків.

Оскільки не всі громадяни мали змогу з різних причин обміняти карбованці на гривні, держава кілька разів подовжувала термін обміну. Останнім строком обміну було оголошено 18 липня 1997 року.

Таких умов проведення грошових реформ в історії України ще не було. На території колишнього СРСР, до складу якого входила Україна, провадилися грошові реформи, але вони завжди мали конфіскаційний характер.

Перша грошова реформа була проведена у 19221924 рр. За декретом РНК від 3 листопада 1921 р. 1 крб. зразка 1922 р. дорівнював 10 тисячам у старому обчисленні, а за декретом РНК від 24 жовтня 1922 р. кожний новий карбованець дорівнював 100 старим або 1 млн. грошових знаків попередніх випусків (на території України в той час “ходили” 340 видів грошових знаків).

5 лютого 1924 р. декретом ЦБК та РНК СРСР для розміну банківських білетів червінців було дозволено випуск в обіг казначейських білетів вартістю 1, 3, 5 крб. золотом. Емісію радянських знаків було припинено. Вони викуповувалися таким чином: 1 крб. у золотому обчисленні за 50 тис. крб. зразка 1923 року або за 50 млрд. грошових знаків, що ще знаходилися в обігу.

З 1924 р. заборонялося використовувати казначейську емісію для покриття бюджетного дефіциту.

Друга грошова реформа була проведена в 1947 р. Готівка обмінювалася з розрахунку 10 старих карбованців за 1 новий. Вклади в ощадкасах і державному банку обмінювалися: на суму до 3 тис. карбованець за карбованець; від 3 до 10 тисяч за 3 старих карбованця 2 нових; понад 10 тис. за 2 старих 1 новий.

Облігації державних позик, які були випущені до 1946 року, а також посвідчення за спеціальними вкладами (на ці вклади були зараховані суми грошової компенсації за невикористані за час війни відпустки робітників і службовців) були обмінені на облігації Державної позики 1948 р. з розрахунку 3:1.

Кошти державних підприємств і організацій, які знаходилися на рахунках в банках, збереглися без змін, а кошти кооперативів і колгоспів в банках перецінилися у співвідношенні 5:4.

Постановою РМ СРСР та ЦК ВКП(б) від 14 грудня 1947 р., на підставі якої і проводилася друга грошова реформа в СРСР, було змінено назву банківських білетів, які почали випускатися не в червінцях, а в рублях.

З 1 січня 1961 р. постановою Верховної Ради СРСР у 4,45 рази було підвищено масштаб цін (тобто вагова кількість металу, яка прийнята в країні за грошову одиницю і за допомогою якої вимірюються ціни товарів) і за волюнтаристським рішенням уряду було змінено рівень цін на товари, перераховано всі заробітки трудящих, заощадження громадян і кошти на рахунках юридичних осіб з розрахунку 1:10 (але офіційна зміна масштабу цін повинна була привести до такої ж зміни рівня цін, тобто вони повинні були змінитися не 1:10, а 1:4,45), оскільки вартісне співвідношення між золотом і виробленими товарами (за нормальним станом економіки країни) визначається кількістю суспільно необхідної праці, витраченої на виробництво золота і товарів. Потерпіло від такої реформи в основному населення.

Указом Президента України зараз введено в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок.

Національний банк України визначає офіційний валютний (обмінний) курс гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу Національного банку України, що діяв напередодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українського карбованця на гривню. Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року і встановлюється він Національним банком. Офіційне співвідношення між гривнею і золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Курс гривні відносно іноземних валют підтримується Національним банком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та застосування інших інструментів регулювання грошової маси в обігу.

Право встановлювати умови та порядок конвертації гривні на іноземну валюту належить Національному банку України.

Національний банк України для забезпечення організації грошового обігу:

виготовляє і зберігає банкноти і монети;

створює резервні фонди банкнот і монет;

встановлює номінали, системи захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

встановлює порядок заміни пошкоджених банкнот і монет;

встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання, перевезення і інкасації готівки;

визначає порядок касових операцій для банків та усіх клієнтів банків.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків паперових банкнот і металевих монет. Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках банку як його пасив.

Виключне право введення в обіг гривні і розмінної монети, організація їх обігу і вилучення з обігу належить Національному банку України.

Купівляпродаж конвертованих валют за гривню з метою задоволення поточних потреб суб’єктів господарювання організується також Національним банком.

Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком і комерційними банками, але банки не зобов’язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти і монети.

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України в розпорядженні Національного банку України є золотовалютний резерв, куди включаються: монетарне золото; спеціальні права позичання; резервна позиція в Міжнародному Валютному Фонді; іноземна валюта у вигляді банкнот, монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (але не акції), що оплачуються в іноземній валюті.

Таким чином, готівковий обіг на території України регулює законодавство і нормативні акти Національного банку. Слід відзначити, що готівковий і безготівковий обіг коштів зв’язані. Грошова маса, яка знаходиться в обігу, включає в себе як готівку, так і кошти на рахунках, у вкладах юридичних осіб і громадян.

Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг шляхом установлення певних нормативів, як і вимагає наше законодавство, шляхом проведення облікової політики (між іншим, після проведення грошової реформи облікова ставка НБУ систематично знижується і зараз становить 16%), операцій з цінними паперами, встановлення обов’язкових резервів і економічних нормативів для комерційних банків. Діяльність Національного банку України по регулюванню безготівкового обігу впливає на готівковий. Так, одержуючи позички в кредитних установах, господарюючі суб’єкти за їх рахунок сплачують зарплату і цим перетворюють їх у готівку. Зобов’язуючи комерційні банки зберігати частину коштів у фонді обов’язкових резервів, Національний банк безпосередньо впливає на стан готівкового обігу в країні.

Національний банк України сформулював основні завдання установ банку в роботі з готівкою:

безумовне виконання законів, указів Президента, нормативних і інструктивних актів Національного банку з питань регулювання обсягу і структури готівкової маси в обігу;

прогнозування і раціональна організація готівкового обігу з урахуванням основних напрямів грошової політики, впровадження нових форм безготівкових розрахунків;

обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання обігу готівки.

Виходячи із змісту Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про підприємства” та нормативних актів Національного банку України можна сформулювати наступне: усі підприємства, установи та організації на території України, незалежно від організаційноправових форм, повинні зберігати свої кошти в установах банків, проводити розрахунки за своїми зобов’язаннями з іншими підприємствами як у безготівковому, так і готівковому порядку через установи банків; можуть мати в касі готівку в межах ліміту, який встановлюється установами банків за погодженням з керівництвом цього підприємства, а кошти, що перевищують ліміт залишку готівки в касі, зобов’язані здати в банк; в касі власники рахунків мають право зберігати кошти понад ліміт тільки для цілей, які визначені правилами Національного банку України.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування