Навигация
 
Главная  - Экономика  - Книги  - Міжнародна торгівля - Дахно І.І.
Міжнародна торгівля - Дахно І.І.
<< Содержание < Предыдущая

4.2.6. Угода про субсидії та врівноважені заходи.

Субсидування експорту

Згідно з угодою експортовані товари можна звільнити від митних зборів та інших непрямих податків, а також звільнити від зазначених зборів і податків складові частини товарів, використані у процесі виготовлення продукції на експорт. Непрямими податками можуть бути, зокрема, податки на продажі, акциз, оборот, додану вартість, франшизу, трансфер, обладнання тощо, а також гербовий збір.

Принцип національного режиму, який є одним з визначальних для ГАТТ, передбачає право держав накладати на імпортовані товари, окрім мита, ще й усі непрямі податки, що застосовуються для продукції національної економіки. Отже, якби експортовані товари не звільняли від непрямих податків у країнах експорту, то це означало б, що вони підлягають оподаткуванню двічі - у країні експорту та країні імпорту. Якщо ж експортовані товари звільняти від прямих податків (на доходи або прибутки), то це означає, що такі товари по суті субсидуються. Субсидування експорту заборонено. Країни можуть відшкодовувати своїм експортерам лише непрямі податки, якими оподатковуються експортні товари. Підприємства тих країн, в яких не передбачається відшкодування непрямих податків, можуть опинитися у невигідному становищі на іноземних ринках. Слід зазначити, що відшкодування не повинне перевищувати розмір мита на імпортовані складові частини товару, який виготовлено для експорту, та непрямі податки на експортовані товари. Завищення відшкодування буде не чимось іншим, як прихованим субсидуванням експорту.

Країни нечасто вдаються до оподаткування експорту. Відповідно до ГАТТ це дозволяється, але заборонено запроваджувати експортні обмеження, якщо такі обмеження не дозволені.

Дозволяються обмеження, спрямовані на запровадження стандартів або правил щодо класифікації, сортування чи маркетингу товарів міжнародної торгівлі або потрібні для подолання критичного дефіциту.

Згідно з ГАТТ забороняється запроваджувати експортні обмеження щодо сировини з метою стимулювання розвитку національної обробної промисловості та уникнення конкуренції між експортерами сировини.

Слід мати на увазі, що мито на експорт має застосовуватися за режимом нації найбільшого сприяння, тобто його не можна застосовувати до експорту до одних країн і водночас не застосовувати до такого самого експорту до інших.

Субсидування виробництва промислових товарів. Угодою про субсидії і врівноважені заходи визначається право держав на надання підприємцям субсидій, що можуть значно вплинути на торгівлю. Експортні субсидії однозначно заборонені. Якщо раніше застосування експортних субсидій заборонялося лише розвиненим країнам, то нині - і країнам, що розвиваються. Незаборонені субсидії вважаються дозволеними.

Субсидії можуть надаватися у вигляді грантів, позик, гарантій сплати позик, відмови держави від стягнення доходів, що оподатковуються, урядового надання товарів і послуг, придбання товарів тощо.

За аналогією із світлофором заборонені субсидії називаються субсидіями "червоного світла" (red light subsidies), до них належать експортні субсидії та субсидії, що надаються у зв'язку з використанням вітчизняних, а не імпортованих товарів.

Дозволені субсидії поділяються:

o на оскаржувані (actionable);

o неоскаржувані (non actionable).

Оскаржувані субсидії називаються субсидіями "жовтогарячого світла" (amber light subsidies), а неоскаржувані - субсидіями "зеленого світла" (green light subsidies).

До субсидій застосовується поняття "специфічність" (specificity). Специфічними є субсидії, що надаються підприємству або групі підприємств, сектору промисловості або групі галузей промисловості, певному регіону.

Можливість оскарження субсидій необхідна для уникнення серйозної упередженості (serious prejudice) до інтересів інших країн. Упередженість може виявлятися у тому, що субсидовані товари будуть конкурентоспроможними як на національному, так і на інших ринках.

Іншою підставою для оскарження є матеріальна шкода (material injury). Зрозуміло, що субсидовані імпортні товари можуть завдати матеріальної шкоди інтересам несубсидованих національних товаровиробників, субсидування може звести нанівець переваги системи ГАТТ. Отже, такі субсидії належать до розряду тих, які потрібно оскаржувати.

Усі дозволені субсидії, що не є специфічними, вважаються оскаржуваними. Правда, з цього правила є винятки (наприклад, субсидії на певну науково-дослідну діяльність, часткове фінансування адаптації виробничих потужностей і нових стандартів охорони навколишнього середовища, допомога у розвитку відсталих районів). Субсидування урядом малих і середніх підприємств, як правило, вважається неоскаржуваним.

Якщо певна країна вважає, що товари з іншої країни одержали заборонені субсидії, або ж на ній несприятливо позначилося надання дозволених субсидій, вона може звернутися до органу врегулювання спорів СОТ. Якщо ж негативні наслідки набули форми матеріальної шкоди, то країна, замість звернення до процедур врегулювання спорів, може накласти врівноважене мито на імпортовані субсидовані товари. Для цього потрібне звернення (petition) національної промисловості, якій завдано шкоди субсидованим імпортом. Врівноважені мита не можуть накладатися на товари, для виробництва яких були використані субсидії, що не вважаються оскаржуваними.

4.2.7. Угода про охоронні заходи

Угода про охоронні заходи мала на меті узгодити дискримінаційні заходи "сірої зони" (gray area measures) з принципами і правилами ГАТТ. Такі заходи називаються заходами "сірої зони", бо вони не були ні законними (тоді б вони були білими), ні незаконними (тоді б вони були чорними), а займали проміжне, не зовсім визначене становище.

Заходи "сірої зони" були відомі як "добровільні обмеження експорту" (voluntary export restraints) і "впорядковані маркетингові домовленості" (orderly marketing arrangements). Вони означали, що на вимогу країн-імпортерів країни-експортери "добровільно" обмежували свій експорт до обумовлених лімітів (agreed limits). Такими заходами придушувалась конкуренція між національними та імпортованими товарами. Охоронні заходи вживалися не на загальній, а на вибірковій основі. Передбачалося, що заходи мають припинитися до 1 січня 1999 р.

У тому разі, якщо імпорт певного продукту набув загрозливих для національної промисловості масштабів, країні дозволяється вживати охоронних заходів упродовж тимчасового періоду для обмеження імпорту.

Перед вжиттям таких заходів потрібно здійснити розслідування. Як правило, воно виконується за зверненням виробників. Охоронні заходи не вживаються, якщо проблеми національної промисловості спричинені факторами, що не стосуються імпортованих товарів. Заходи мають сприяти структурному пристосуванню (structural adjustment) галузей промисловості і конкуренції на міжнародних ринках. Пристосування, зокрема, передбачає впровадження передової техніки і технології, а також раціоналізацію виробництва.
Охоронні заходи здійснюються за допомогою підвищення тарифів або запровадження кількісних обмежень. Вибір заходу залежить від компетентного органу, що здійснює розслідування. Загальна квота може розподілятися між країнами-постачальницями. Квоти країн визначаються, виходячи з їх часток в імпорті за попередній період, при цьому мають враховуватися інтереси "новачків".

В окремих випадках дозволяється запроваджувати кількісні обмеження щодо однієї країни або групи країн. Такий дискримінаційний підхід можливий лише після консультацій з Комітетом з охоронних заходів та за його згодою.

Країна, що вживає охоронні заходи, має надати країнам, інтересам яких завдано шкоди, належну торговельну компенсацію. Коли між країною-імпортером і країною-експортером не досягнуто домовленості про компенсацію, то остання може вжити заходів у відповідь (retaliatory action). Але правом на відповідь не можна скористатися протягом перших трьох років дії заходу, вжитого відповідно до умов угоди та з огляду на абсолютне зростання імпорту.

Країна, що розвивається, звільняється від охоронних заходів, якщо імпорт її відповідного продукту до країни, що вживає такі заходи, не перевищує 3 %. Якщо ж колективна частка країн, що розвиваються, перевищує в імпорті 9 %, то такі країни пільгами не користуються.

Максимальна тривалість початкового періоду вжиття охоронних заходів становить 4 роки, його можуть подовжити до 8 років, а для країн, що розвиваються, - до 10 років.

Правилами ГАТТ країнам, що розвиваються, надається певна гнучкість у вжитті охоронних заходів щодо обмеження імпорту протягом тимчасового періоду. Це сприяє розвитку їх нових галузей промисловості (new or infant industries). Але застосування зазначених правил дозволяється за чітко визначених умов. Звичайно, заходи можуть вживатись за санкцією Світової організації торгівлі. Вжиттю охоронних заходів має передувати повідомлення (notification) про це. Згідно з ГАТТ передбачається, що заходи мають бути тимчасовими, при цьому потрібно визначити кроки з їх поступового скасування (gradual withdrawal) під час періоду дії.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування