Навигация
 
Главная  - Экономика  - Книги  - Міжнародна торгівля - Дахно І.І.
Міжнародна торгівля - Дахно І.І.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

7.2. Міжнародна комерційна і некомерційна передача технологій

У світі передача технологій від однієї країни до іншої може бути комерційною або некомерційною.

Некомерційні способи передачі технологій такі:

o військово-політичне шпигунство;

o промислове (комерційне) шпигунство;

o зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей, промислових зразків;

o публікації про науково-технічні досягнення в наукових та інших журналах;

o виступи на міжнародних симпозіумах, конференціях, нарадах, семінарах тощо;

o виставки.

До комерційних способів передачі інформації належать:

o утворення спільних підприємств;

o придбання зарубіжних високотехнологічних підприємств у повну власність або придбання частини їх акцій;

o міжнародна торгівля високотехнологічними товарами;

o консалтинг;

o будівництво за кордоном об'єктів "під ключ";

o продаж ліцензій.

У світі існує ринок технологій, проте попит і пропозиція на ньому співпадають не так регулярно й організовано, як на ринках сировинних матеріалів (сало є сало, воно і в Африці сало). Сировина - це масовий товар, якісні характеристики якого з року в рік майже не змінюються, тому для узгодження попиту і пропозиції засновані біржі. Стосовно ж технологій, то з огляду на їх оригінальність неможливо організувати біржову торгівлю ними.

Винаходи, корисні моделі, промислові зразки і топографії інтегральних мікросхем є лише технічними або художньо-конструкторськими ідеями до того часу, поки не втіляться у товарах, що з' являються на ринках, у тому числі й у міжнародній торгівлі. Загалом кажучи, товари, в яких втілені зазначені об'єкти промислової власності, є найновішими товарами міжнародних ринків.

Про можливість появи нових товарів з винаходами, корисними моделями, промисловими зразками, топографіями інтегральних мікросхем світова ділова громадськість дізнається, як правило, заздалегідь, завдяки маркетинговим дослідженням і, зокрема, такому важливому їх елементу, як патентні дослідження. Для їх здійснення використовується патентна інформація, що існує як на паперових, так і на інших носіях.

Далі зупинимося на ліцензійній торгівлі об'єктами інтелектуальної власності (що, як відомо, охоплює і промислову власність).

Оскільки секрети виробництва не підлягають ні національній, ні міжнародній реєстрації, то продані на них ліцензії завжди безпатентні. До речі, між запатентованими винаходами і незапатентованими ноу-хау немає якоїсь "китайської стіни". Якби у ХІХ ст. на напій "Кока-кола" було видано патент США як на рецептуру речовини, то про існування того патенту давно б забули, а сам напій набув би статусу суспільного надбання. У реальній же дійсності рецептура "Кока-коли" зберігається як комерційна таємниця вже впродовж півтори сотні років, інші підприємці її достеменно не знають, і власник рецепта цього напою вміло використовує своє монопольне становище.

Ліцензії на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем можуть бути патентними і безпатентними. Дія патенту (як національного, так і регіонального) територіально обмежена. Якщо якесь технічне рішення запатентоване в певній країні А і не запатентоване в інших, то в країні А власник патенту матиме виключні права на його використання, але не матиме права перешкоджати використанню цього рішення в інших країнах.

Якщо власник запатентованого рішення з країни А укладатиме ліцензійний договір з особою з країни Б, то використання цією особою його рішення у країні Б вважатиметься таким, що відбувається на основі безпатентної ліцензії. Використання особою з країни Б рішення на території країни А вважатиметься таким, що відбувається на основі патентної ліцензії.

Зарубіжне патентування використовується як знаряддя захисту промислового експорту до відповідних країн і як стимул до укладення ліцензійного договору з іноземними підприємцями.

Продаж охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем також має місце у міжнародній торгівлі, але трапляється нечасто. Значно поширені-ше надання права (виключного або невиключного) на використання запатентованого об'єкта промислової власності. Ліцензія є тим дозволом, який ліцензіар надає ліцензіату. Якби такого дозволу не було, то використання ліцензіатом запатентованого об'єкта вважалося б порушенням правопорядку.

Відомі такі форми оплати ліцензії: паушальний платіж (разовий), роялті (періодичні відрахування), змішана та інші.

На світовому ринку торгівля ліцензіями відома ще з початку ХХ ст. У 50-х роках обсяг міжнародних ліцензійних операцій перевищував обсяг внутрішньої ліцензійної торгівлі. До початку 60-х років міжнародна ліцензійна торгівля охоплювала 40 тис. ліцензій на суму 1,5 млрд дол. Темпи зростання ліцензійної торгівлі вдвічі-втричі перевищували темп зростання міжнародної торгівлі загалом. Зустрічається інформація про те, що загальна сума надходжень економічно розвинених країн від продажу ліцензій збільшилась з 1,2 млрд дол. у 1960 р. до 3,5 млрд дол. у 1970 р., 12,5 млрд дол. у 1980 р., 15,2 млрд дол. у 1985 р. і 35 млрд дол. у 1995 р.

Придбання ліцензії дає змогу уникнути витрат на здійснення наукових досліджень, виграти час у конкурентній боротьбі. Ряд країн (наприклад, ФРН та Японія) створили цілі галузі промисловості завдяки придбаним ними ліцензіям.

Більшість ліцензійних угод укладається між фірмами промислово розвинених країн світу. Міжнародна ліцензійна торгівля також відбувається здебільшого між промислово розвиненими країнами. На їх частку припадає 99 % світового експорту і 85 % світового імпорту ліцензій. Домінуюче становище в експорті ліцензій посідають США, які одержують понад 55 % світового обсягу надходжень від ліцензійної торгівлі. Друге місце за експортом ліцензій належить Швейцарії, третє - Великобританії, четверте - Італії. Найбільші імпортери ліцензій - Японія, Італія, ФРН, Франція.

Міжнародна ліцензійна торгівля найактивніше розвивається між материнськими і дочірніми компаніями. Зміст і спрямованість цієї торгівлі визначається передусім інтересами транснаціональних корпорацій. Частка внутрішньокорпораційних надходжень перевищує 60 % усього обсягу ліцензійних надходжень промислово розвинених країн світу. У США надходження від продажу ліцензій спорідненим компаніям становлять приблизно 80 % їх загального обсягу, у Великобританії - близько 50 %.

Якщо для виникнення виключних прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем потрібна видача охоронних документів, то для охорони об'єктів авторського права та суміжних з ним прав це не потрібно.

Виходячи з того, що більшість країн світу є сторонами міжнародно-правових актів у цій сфері (а їх визначальною ознакою є принцип національного режиму, що передбачає надання іноземним особам таких самих прав, як і національним), то використання іноземних об'єктів авторського права і суміжних прав є правомірним, якщо відбувається на ліцензійній основі.

В Україні договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Авторські договори можуть стосуватися передачі виключного або невиключного права.

Слід зазначити, що значних обсягів набула міжнародна торгівля контрафактними (тобто незаконно виготовленими) об'єктами авторського права і суміжних прав, особливо на непаперових носіях інформації. Нерідко контрафакція досягає таких масштабів, що призводить до різкого загострення міжнародних відносин. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. США мали серйозні претензії до Китаю, згодом до Польщі. Україна також була змушена реагувати на американську критику. Зокрема, Кабінет Міністрів України постановою від 28 квітня 2001 р. № 412 затвердив "Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності".

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2001 р. № 1149 затверджено "Порядок виконання і здійснення контролю за дотриманням прав на об'єкти інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування".

У 2001 р. Україна приєдналася до таких міжнародно-правових актів:

o Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (укладена у Римі 26 жовтня 1961 р.);

o Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (укладений у Женеві 20 грудня 1996 р.);

o Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми (укладений у Женеві 20 грудня 1996 р.).

Ще раніше Україна приєдналася до таких міжнародно-правових актів:

o Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (укладена у Женеві 29 жовтня 1971 р.);

o Всесвітня конвенція про авторське право (укладена у Женеві 6 вересня 1952 р.);

o Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (укладена 9 вересня 1886 р.).

І досі Україна не приєдналася до Конвенції про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники, укладеної у Брюсселі 21 травня 1974 р.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування