Навигация
 
Главная  - Инвестиции  - Книги  - Інвестиційне кредитування - Пересада А.А.
Інвестиційне кредитування - Пересада А.А.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

3.4. Форми забезпечення банківського інвестиційного кредиту

Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання та організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

Особливістю інвестиційного кредитування є те, що кредит не може бути бланковим (незабезпеченим), таким чином в Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати лише такі форми забезпечення інвестиційних позичок:

  • застава (зразок договору застави див. додаток 4);
  • гарантія — порука (зразок див. додаток 5), у тому числі:

а) платіжна гарантія — безумовне зобов’язання при настанні гарантійного випадку перерахувати банку певну суму;

б) гарантія завершення проекту, яка включає зобов’язання спонсорів не відмовлятися від здійснення проекту;

в) гарантія забезпечення постачання всім необхідним фірмою, яка займається реалізацією проекту;

г) додаткова гарантія у формі депозиту спонсора або фірми, які реалізують проект, у банку-кредиторі;

  • передоручення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;
  • іпотека;
  • страхова угода (див. додаток 6).

При роботі із забезпеченням кредиту рекомендується додержуватися вимог, визначених нижче.

Заставник повинен бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном.

Предмет застави має бути:

  • високоліквідним, тобто вільно конвертуватися в грошові кошти;
  • придатним до тривалого зберігання (як правило, протягом строку користування позичкою);
  • за стабільними цінами;
  • низьковитратним щодо зберігання та реалізації;
  • легкодоступним для контролю.

3. Не можуть бути предметом застави:

  • національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
  • вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв, наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
  • об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами;
  • майно і кошти благодійних організацій;
  • приватизаційні папери.

Недоцільно приймати в заставу:

  • промислове і торгівельне обладнання зі строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;
  • основні фонди виробничого призначення, які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;
  • автомобілі зі строком випуску понад 3—5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва — понад 150 тис. км, республік колишнього СССР — понад 70 тис. км;
  • оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;
  • залежані (понад 1 рік) товарні запаси;
  • майнові права за договорами, дебіторська заборгованість по яких є простроченою;
  • будинки або квартири, що перебувають у приватній власності заставника, якщо в них проживають і прописані неповнолітні діти та інваліди.

Особливістю інвестиційного кредитування є те, що предметом застави може бути тільки реальне (матеріальне) майно підприємця (рухоме та нерухоме). Фінансові активи приймаються банком лише як додаткові.

Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника або бути предметом інших зобов’язань, у тому числі договору оренди чи лізингу. Одночасно в договорі застави з банком повинно бути передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються (зразок договору застави див. додаток 4).

У випадку, коли підприємство надає в заставу державне майно, то воно має отримати дозвіл на заставу в Фонді держмайна України. Порядок отримання такого дозволу регламентується Положенням ФДМ України «Про надання Фондом держмайна України дозволу на заставу державного майна» від 4 червня 1996 р. № 618, зокрема:

1. Для отримання дозволу на заставу майна підприємства повинні подати Фонду державного майна України (його регіональним відділенням) такі документи:

1.1. Лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу;

1.2. Рішення відповідного органу приватизації на одержання кредиту згідно з п. 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»;

1.3. Протокол рішення комісії по приватизації (спостережної ради для акціонерних товариств) або рішення представника органу приватизації, уповноваженого управляти часткою державного майна (якщо в спостережній раді такий представник відсутній), про можливість забезпечення позички заставою;

1.4. Копії установчих документів;

1.5. Перелік майна, яке віддається під заставу, що містить:

  • опис майна відповідно до додатка 1 зразкового договору застави;
  • звіт про експертну оцінку або письмове обґрунтування ринкової вартості майна, яке віддається під заставу;

1.6. Довідку про те, що майно, яке віддається під заставу, входить до статутного фонду підприємства;

1.7. Виписку з книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори;

1.8. Бухгалтерську звітність станом на останню звітну дату;

1.9. Перелік дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням сум і строкові виплати;

1.10. Бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом (іншим зобов’язанням), що отримується на термін більший ніж півроку, або фінансово-економічне обґрунтування у разі отримання кредиту (іншого зобов’язання) на менший термін. Ці документи повинні містити такі обов’язкові розділи:

  • обґрунтування необхідності отримання кредиту;
  • цільове призначення кредиту та шляхи його використання;
  • джерела погашення кредиту та заходи для його погашення у вказані в кредитному договорі строки;

1.11. Договори, що забезпечуються заставою;

1.12. Проект договору застави, складений з урахуванням вимог Фонду державного майна України, визначених у зразковому договорі застави.

2. На підставі отриманих документів Фондом приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту договору про заставу майна із заступником Голови ФДМ або начальником відповідного регіонального відділення. Не пізніше ніж за тиждень підприємству-замовнику повертається погоджений проект договору застави чи надається обґрунтована відмова.

3. Якщо для розгляду на засіданні кредитної ради потенційного кредитора потрібен висновок Фонду щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов’язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі документів, вказаних у п. 1. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено Фондом після прийняття позитивного рішення щодо кредитування.

4. Надання дозволу на заставу майна за договорами, що укладаються для забезпечення кредитів, які надаються під гарантії уряду, проводиться в такій послідовності:

4.1. Надання дозволу на заставу майна за договорами, що укладаються для забезпечення кредитів, які надаються під гарантії або інші зобов’язання Уряду, здійснюється виключно апаратом Фонду державного майна України.

4.2. Для отримання відповідного дозволу потенційні заставники мають подати до Фонду документи згідно з переліком, визначеним у п. 1.

4.3. Для забезпечення зобов’язань Уряду майно під заставу передається за ринковою вартістю, визначеною шляхом проведення експертної оцінки. Звіт про експертну оцінку подається Фонду державного майна разом з іншими документами для прийняття рішення щодо можливості здійснення застави.

4.4. Остаточне погодження договорів застави майна здійснюється Фондом після прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України позитивного рішення про надання гарантій або інших зобов’язань уряду України іноземним кредиторам.

На підставі отриманих документів Фондом приймається рішення стосовно можливості передачі в заставу майна потенційним заставником.

Не пізніше ніж за тиждень після отримання повного пакета документів підприємству-заставнику слід повідомити про прийняте рішення.

4.5. Відповідно до прийнятого рішення Фонд державного майна подає до Міністерства економіки України та банку-агента свої висновки про можливість застави майна позичальника на необхідну суму.

4.6. Договір застави майна підписується сторонами тільки за наявності на проекті договору погодження Фонду державного майна України.

Оцінка якості застави для позичальників — юридичних осіб є одним із засобів забезпечення повернення інвестиційного кредиту. Для оцінки надійності застави використовують такі критерії:

  • співвідношення вартості заставного майна і суми кредиту;
  • ліквідність заставного майна;
  • здатність банку здійснювати контроль за заставним майном.

Відповідно до цих критеріїв розрізняють п’ять груп застави за рейтингом надійності (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЗАСТАВИ ДЛЯ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ — ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Рейтинг надійності

Покриття боргових зобов’язань вартістю застави, %

Ліквідність застави

Здатність банку здійснювати контроль за заставою

Бальна оцінка рейтингу

I

140 і більше

Легко реалізується

Повністю під контролем банку

5

II

140

Ціна може коливатися, можливі труднощі з реалізацією

Під контролем банку

4

III

Менше 100

Ціна може коливатися, можливі труднощі з реалізацією

Є проблеми з контролем

3

IV

Менше 100

Ціна зменшується, проблеми з реалізацією

Є проблеми з контролем

2

V

Менше 100

Ціна зменшується

Контроль відсутній

1

Далі розглянемо на прикладі як визначається оцінка заставного майна при інвестиційному кредитуванні.

Приклад 3.1. До банку надійшла заявка на одержання інвестиційного кредиту на суму 1800 тис. дол. США терміном на 3 роки. Як заставу підприємство пропонує такі матеріальні та фінансові активи:

  • будівля енергоблоку, балансова вартість на дату звернення за кредитом 1820 тис. дол. США;
  • обладнання технологічне нове — 2550 тис. дол. США;
  • пакет акцій АТ «Мікон» –150 тис. грн;
  • ОВДП 9-місячні на суму 250 тис. грн;
  • гарантія — порука місцевої адміністрації — 40 тис. грн;
  • гарантія — порука комерційного банку — 100 тис. грн.

Визначити, які форми застави прийме банк і чи вистачить їх для одержання кредиту, якщо відомо, що відсоток за кредит становить 15 %; норма амортизації на будівлю енергоблоку — 10 % на рік; норма амортизації на обладнання — 20 % на рік; курс долара США до гривні — 1 до 5,42; кредит видається однією сумою і погашається щоквартально рівними частками.

Розв’язок:

1. Спочатку визначимо суму кредиту з відсотками, яку треба повернути в банк.

Для цього визначимо суму щоквартальних виплат боргу без відсотків:

сума щоквартальних виплат боргу тис. дол. США.

Використавши формулу нарахування відсотків (2.1), визначимо суму відсотків за кожен період.

І квартал першого року: [(1800 +1650) : 2 • 90] : 360 • 15 : 100 = = 64,69 тис. дол. США.

ІІ квартал першого року: [(1650 +1500) : 2 • 90] : 360 • 15 : : 100 = 59,06 тис. дол. США.

І так далі за кожен період.

Далі складемо графік погашення кредиту (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2

(тис. дол. США)

Період

Заборгованість на початок періоду

Заборгованість на кінець періоду

Виплати боргу

Сума відсотків

1 рік

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

 

1800

1650

1500

1350

 

1650

1500

1350

1200

 

150

150

150

150

 

64,69

59,06

53,44

47,8

2 рік

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

 

1200

1050

900

750

 

1050

900

750

600

 

150

150

150

150

 

42,19

36,56

30,94

25,31

3 рік

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

 

600

450

300

150

 

450

300

150

 

150

150

150

150

 

19,69

14,06

8,44

5,63

Усього

1800

407,81

Таким чином, загальна сума кредиту з відсотками, яку треба сплатити в банк, становить 2207,81 (1800 + 407,81) тис. дол. США.

2. Визначимо вартість будівлі енергоблоку на момент погашення кредиту. Для цього використаємо метод прямолінійного нарахування амортизації:

  • річний знос становить 1820 • 0,1 =182 тис. дол. США;
  • за три роки 182 • 3 =546 тис. дол. США;
  • вартість будівлі через три роки 1820 – 546 = 1274 тис. дол. США.

3. Визначимо вартість обладнання на момент погашення кредиту:

  • річний знос становить 2550 • 0,2 = 510 тис. дол. США;
  • за три роки 510 • 3 =1530 тис. дол. США;
  • вартість обладнання через три роки 2550 – 1530 = 1020 тис. дол. США.

Таким чином, загальна вартість реального майна, яке приймається в заставу, становить 1274 + 1020 = 2294 тис. дол. США.

Для комерційного банку це замало, тому він проситиме додаткове забезпечення у вигляді: гарантії-поруки місцевої адміністрації — 40 тис. грн (або 7,38 тис. дол. США) та гарантії-поруки комерційного банку — 100 тис. грн (або 18,45 тис. дол. США), пакета акцій АТ «Мікон» на суму 150 тис. грн (або 27,68 тис. дол. США).

Дев’ятимісячні ОВДП прийматися банком не будуть, бо строк їх погашення менший від строку кредиту.

Отже, загальна сума заставного майна становить (2294 + 7,38 + + 18,45 +27,68) = 2347,51 тис. дол. США, що лише на 6,3 % перевищує суму кредиту з відсотками, які потрібно виплатити банку. Однак і ця сума є замалою, бо в нормі має бути покриття боргу, яке становить 1 до 2.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування