Навигация
 
Главная  - Экономика  - Книги  - Політична економія - Кривенко К.Т.
Політична економія - Кривенко К.Т.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

21.3.4. Акціонерні товариства (корпорації).

У процесі переходу до формування великих підприємств та їх об’єднань і союзів велика роль належить активному використанню акціонерної форми організації капіталу і капіталістичного господарювання. Акціонерне товариство, або корпорація, — це підприємство, капітал якого утворюється на основі об’єднання багатьох індивідуальних капіталів і особистих збережень багатьох домогосподарств шляхом випуску акцій — цінних паперів, кожна з яких дає право їх власникам на одержання дивіденду і на участь в управлінні акціонерним товариством. Капіталістична власність у корпорації набуває асоційованої (колективної) форми.

Перші акціонерні товариства з’явилися ще в XVI ст. в період первісного нагромадження капіталу. Але їх масове створення почалося в останню третину ХІХ ст. у галузях, де вимагались особливо великі розміри капіталу (металургія, машинобудування, нафтопереробка, автомобілебудування, хімічна промисловість тощо). Жоден капіталіст навіть за допомогою банківських кредитів не міг організувати в цих галузях велике підприємство. Воно могло бути створене тільки на акціонерних засадах. Акціонерні товариства, таким чином, стали важливою формою централізації капіталів.

Трести і синдикати, які з’явились ще на початку останньої третини ХІХ ст., являли собою великі акціонерні підприємства монополістичного чи олігополістичного типу. Австрійський учений Р. Гільфердинг у книзі «Фінансовий капітал» наводить таблицю, з якої видно, що уже на початку ХХ ст. (1907) у Німеччині не тільки великі, а й середні капіталістичні підприємства були акціонерними товариствами з 5-процентною нормою рентабельності, які виплачували дивіденди на акцію в розмірі від 7,5 до 22 % (див.: Гильфердинг Р. Финансовый капитал. — С. 159). У цій країні наприкінці 70-х рр. ХІХ ст. було 460 акціонерних товариств, а на початку ХХ ст. — понад 5000.

Названі три основні історичні умови — якісні зміни в техніці, технології і структурі виробництва, ефект масштабу, акціонування — привели до того, що на рубежі ХІХ—ХХ ст. епоха капіталізму вільної конкуренції у розвинутих країнах капіталізму була замінена монополістичним капіталізмом, в економіці якого головна роль належала монополіям і олігополіям.

Монополія — це ринок, на якому кількість продавців (підприємств) така незначна, що кожен продавець може впливати на загальне пропонування (через виробництво) і ціну товару.

Олігополія на відміну від монополії характеризує таку ситуацію в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в галузі контролюється невеликою кількістю виробників.

У поєднанні ці дві економічні сили утворюють капіталістичну формацію монополістичного типу, яка, на наш погляд, проіснувала до середини 30-х рр. ХХ ст.

На базі акціонерних товариств створюються такі основні форми монополій і олігополій, як трести і концерни.

Трест — це таке акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність: вони перетворюються в акціонерів тресту. Зустрічаються різновиди трестів. Здебільшого трест являє собою повне злиття підприємств даної галузі. Є трести, учасники яких зберігають формальну самостійність за фактичного підпорядкування холдинг-компанії.

Концерн — це найбільш складна сучасна форма організації акціонерного товариства великих розмірів. Звичайно концерн охоплює багато підприємств різних галузей виробництва, а базовою для концерну є одна галузь — автомобільна, хімічна, електронна тощо. Учасники концерну зберігають формальну самостійність. Теперішні найбільші у світі корпорації — це концерни. Саме концерни є зараз провідною формою функціонування монополій і олігополій. Отже, концерн — це велика багатогалузева корпорація.

На рубежі ХІХ—ХХ ст. капіталізм вільної конкуренції поступився капіталізму недосконалої конкуренції. В економіці панівне місце посіли олігополії і монополії. За цих умов конкуренція не може бути ні вільною, ні досконалою. Вона стала недосконалою.

Недосконала конкуренція — це ринкова ситуація, коли підприємство, чи об’єднання підприємств, виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни. Сьогодні до недосконалої конкуренції відносять чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.

Це визначення недосконалої конкуренції ми можемо узагальнити так: на рубежі ХІХ—ХХ ст. у розвинутих країнах сформувався монополістичний капіталізм.

За монополістичного капіталізму основними регуляторами економіки виступають ринки недосконалої конкуренції.



 
Главная
Банковское дело
Бухгалтерский учет, аудит
Инвестиции
Экономика
Налоги
Финансы
Финансовое право
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування